Просто: Заборонені препарати та методи, які можуть покращити спортивний результат.

Складніше:  У професійному спорті допінгом називають різні ліки та медичні маніпуляції, які так чи інакше розширюють межі можливостей організму та застосовуються саме для того, щоб покращити спортивний результат. Наприклад, допомагають наростити м’язову масу, підвищити швидкість рухів та витривалість. Такі препарати та методи вносяться до  стоп-листу ВАДА . Важливо розуміти, що список ВАДА – це не лише про допінг, а загалом про заборонені речовини. Тому туди потрапляють також препарати та методи, які не можна вважати допінгом. Наприклад, ті, що допомагають приховати сліди застосування допінгу або просто речовини, які небезпечні для спортсменів під час виступів.

Які саме препарати є у цьому списку?

Просто: Заборонені стероїди і багато інших гормонів, переливання крові, вдихання інертних газів аргону і ксенону, так званий генний допінг. Під час змагань не можна використовувати стимулятори (від горілки до наркотиків). Але на цьому перелік не закінчується, він дуже великий.

Складніше:  У списку є розділи — скажімо, одні препарати та процедури повністю заборонені, інші — тільки на час змагань.

Усі препарати, що покращують анаболізм (утворення клітин та тканин). До цієї групи входять усі природні та синтетичні стероїдні гормони (наприклад, улюблені бодібілдерами станозолол та тестостерон).

Практично всі відомі гормони, фактори росту та стимулятори рецепторів до гормонів. До цієї групи належать еритропоетин, гормон росту та його аналоги.

Стимулятори рецепторів до адреналіну (агоністи β2-адренорецепторів), крім ситуацій, коли спортсмен повинен їх приймати через астму.

Сечогінні та різні препарати, що маскують застосування допінгу.

Метаболічні препарати мельдоній та триметазидин.

Інертні гази – аргон та ксенон.

Генний допінг.

Крім того, заборонені будь-які маніпуляції з кров’ю та її компонентами , насамперед це стосується запровадження перед змаганнями заздалегідь заготовленої власної крові.

У аркуш заборонених до застосування безпосередньо під час змагань субстанцій входять практично всі психостимулятори, наркотичні препарати, канабіноїди, глюкокортикоїдні гормони, блокатори бета-адренорецепторів (уріджуючі пульс) та алкоголь.

Невже алкоголь теж допінг?

Просто:  Ні. Проте алкоголь заборонено вживати під час участі у низці спортивних змагань.

Складніше:  Алкоголь заборонено під час змагань з авіаційного, водно-моторного та автомобільного спорту, а також стрільби з лука. Поріг, після якого слідує дискваліфікація, становить 0,1 г/л (проміле) у крові.

Що не так із інертними газами?

Просто: Спортсменам заборонено «дихати» інертними газами – аргоном та ксеноном. Вони дозволяють дуже швидко розслабитися після важкого тренування та, можливо, підвищують витривалість.

Вплив високих концентрацій інертних газів на організм людини дуже багатогранний. Ймовірно, їхня дія пов’язана з утворенням у головному мозку клатратів — ансамблів із кількох молекул води та інертного газу. Формально ксенон, аргон та інші інертні гази заборонені як стимулятори особливого природного фактора, що значно збільшує витривалість та переносимість анаеробних навантажень (по-науковому – HIF, фактор, індукований гіпоксією).

А навіщо деякі спортсмени уводять собі власну кров перед змаганнями?

Просто: Наддоза червоних кров’яних тілець сильно покращує доставку кисню до м’язів, що працюють. А власна кров просто найбезпечніша.

Складніше: У прокачаному організмі атлета доставка потрібної кількості кисню до м’язів нерідко є вузькою шийкою. Наведемо аналогію: у вас є чудові шахти (легкі) та потужний завод для виробництва сталі (м’язи), але недостатньо вантажівок (еритроцитів) для того, щоб перевезти залізну руду від шахт до заводу. Введення переносить кисень крові перед змаганням забезпечує додатковий приплив кисню до м’язів, на деякий час суттєво підвищуючи їхню потужність. Введення власної, а чи не чужої крові гарантує відсутність реакцій несумісності.

А що таке генний допінг? Це щось із галузі далекого майбутнього?

Допінг , що впливає безпосередньо на гени. Він уже створений, але перші субстанції виявилися небезпечними і не дуже ефективними.

Складніше:  Вчені навчилися робити генетично модифіковані організми, “вмикати” і “вимикати” гени за власним бажанням. Ці технології можна використовувати для прокачування організму спортсменів.

Препарати генного допінгу вже є. Ті, про які ми знаємо, недосконалі — малоефективні та дуже небезпечні. А взагалі можна придумати, як смикати за ниточки будь-який ген у людському тілі, тому що з боку виглядати це може так, ніби м’язові клітини стали працювати сильніше і швидше через виснажливі тренування.

Хоча ВАДА досі офіційно не повідомляла про факти застосування генного допінгу елітними спортсменами, дуже активно ведеться розробка тестів для пошуку генетичного допінгу в пробах.

7

Якщо препарат не заборонено, спортсмену його можна приймати?

Просто: Ні, необов’язково. Правило “все, що не заборонено, дозволено” тут не працює.

Складніше:  По-перше, стоп-лист містить не лише конкретні заборонені субстанції, але й автоматично забороняє застосування інших препаратів із подібними до них властивостями.

По-друге, заборонено всі препарати на стадії клінічних випробувань, а також створені похмурими геніями фармакології на замовлення для спортсменів (так звані дизайнерські) молекули.

Якщо ліків немає в стоп-листі, то хворий спортсмен може його спокійно приймати?

Просто: Ні. На застосування професійним спортсменом будь-якого препарату має дати добро спортивний лікар чи фармаколог (а не тренер).

Складніше:  Тільки якщо властивості ліків добре відомі та є досвід застосування препарату професійними спортсменами. Грамотні спортивні лікарі добре знають, які ліки мають заборонені властивості (насамперед гормональні), а які ні.

На щастя, ситуації, коли спортсмен приймав ліки через хворобу, а його звинуватили у застосуванні допінгу, виникають виключно рідко. Звичайно, якщо не брати випадки, коли атлети хитрують, прикриваючи хворобою факт застосування допінгу.

Саме для того, щоб атлети отримували так само якісне лікування, як і інші люди, поза періодом спортивних змагань не заборонено застосування наркотичних препаратів (для усунення болю), глюкокортикостероїдів (найсильніших протизапальних засобів) та засобів для лікування бронхіальної астми.

Бачу, що психостимулятори заборонені під час змагань. Ну а каву хоч можна пити вдосталь?

Просто: Так, можна.

Складніше: Кофеїн, нікотин, бупропіон (використовується для лікування нікотинової залежності) та ще кілька найбільш нешкідливих засобів із психостимулюючою активністю не заборонені до застосування та під час змагань. При цьому вони включені до програми моніторингу ВАДА, щоб відстежувати рівень їхнього споживання спортсменами. Спортсмена також не засудять за вживання каннабіноїдів поза періодом спортивних змагань.

Невже допінг такий ефективний, що треба роздмухувати з його застосування таку проблему?

Так , застосування допінгу спортсменами дійсно може кардинально покращити спортивний результат і допомогти поставити рекорд.

Складніше: Хоча точні цифри зростання показників функціонування організму при застосуванні допінгу зі зрозумілих причин не можна навести, ми вважаємо, що ефект його застосування і справді дуже великий. Фармакологічні засоби можуть зробити спортсмена витривалішим і сильнішим, збільшити швидкість реакції та підвищити точність рухів. А ще допомогти швидше відновлюватися після тренувань.

Які засоби найчастіше використовуються як допінг і як вони працюють?

Просто: Засоби для нарощування м’язової маси (анаболічні стероїди та гормон росту) та препарати для збільшення кількості червоних кров’яних тілець (еритропоетин).

Складніше:  Анаболічні стероїди та гормон росту дозволяють дуже суттєво збільшити м’язову масу, а отже – підвищити силу та витривалість. Ці якості необхідні практично у всіх видах спорту, але особливо у тих, у яких є високі анаеробні (силові) навантаження (важка атлетика, боротьба).

Гормон еритропоетин підвищує кількість еритроцитів та прискорює доставку кисню до м’язів, що може відіграти ключову роль у переносимості високих аеробних навантажень (велоспорт, футбол).

Психостимулятори можуть допомогти під час змагань, де потрібна гранична концентрація уваги та спритність (стрільба, теніс, фехтування).

Про ці засоби ми чуємо протягом усієї сучасної історії спорту. Окрім генного допінгу, є щось нове?

Просто: Є. Наприклад, надпотужні активатори росту м’язової тканини та нові засоби з гормональною активністю.

Складніше:  Серед найпотужніших нових видів допінгу можна виділити інгібітори особливого білка міостатину, що дозволяють досягти феноменального збільшення м’язової маси. Ці препарати сильніші за стероїди. Вони пригнічують активність білка, що гальмує ріст м’язів, і активно вивчаються у лікуванні серцевої недостатності та хвороб м’язів. Є ще активатори різних факторів зростання. Можна сказати, що це «гормони другого покоління», які більш точно «б’ють» по окремих сигнальних шляхах у клітинах м’язів, судин і нервів.

А все-таки чому у 2016 році ВАДА був заборонений злощасний мельдоній, він також такий сильний?

Просто: Раціонального наукового пояснення для включення до переліку заборонених субстанцій мельдонію немає. Спортсменами всього світу легально застосовуються десятки метаболічних засобів, практично всі вони досить безпечні, а щодо ефективності навіть поруч не стояли з описаними вище препаратами.

Складніше:  З погляду ВАДА застосування мельдонію може вплинути на спортивний результат. При цьому серйозних клінічних досліджень, що доводять ефективність мельдонію, не було проведено, принаймні вони ніколи не публікувалися у авторитетних наукових журналах. Передбачається, що в умовах нестачі кисню мельдоній допомагає раціональніше використовувати клітини серця, а при високих навантаженнях він нібито не дає клітинам «перегрітися» і постраждати від оксидативного стресу. Наслідуючи цю логіку, при високих аеробних навантаженнях він швидше дає можливість трохи знизити спортивний результат, але запобігти пошкодженню клітин серця.

У багатьох клініцистів є серйозні сумніви в тому, що препарат в принципі працює, швидше він сприймається як безневинне плацебо, що має мінімум побічних ефектів (можливе зростання внутрішньочерепного тиску). А головне — він нічим не сильніший і не небезпечніший за плеяду інших метаболічних препаратів.

Чи правда, що спорт високих досягнень – це багато в чому “змагання фармакологів”?

На це питання немає чіткої відповіді, тому що ми не знаємо реальної частоти застосування допінгу. І навіть у разі розкриття фактів його застосування чемпіонами не можемо визначити, що більшою мірою визначило результат – вроджені здібності, ефективні тренування, допінг чи удача.

Автор: Ярослав Ашихмін, кандидат медичних наук, практикуючий лікар-кардіолог, MD, PhD, заступник генерального директора з медицини Юсупівської лікарні. 

Залишити відповідь