Вітамін B6

B ₆ – це збірна назва для піридоксину, піридоксалю та піридоксаміну. Вітамін B ₆ виконує в нашому організмі багато важливих завдань, але найважливішою з них можна вважати те, що він сприяє профілактиці серцево-судинних захворювань.

Вітамін B ₆ потрібен:

для забезпечення нормального амінокислотного обміну (в т.ч. розщеплення та використання білків),
для забезпечення вуглеводного та ліпідного обміну,
для синтезу в організмі багатьох біологічно активних сполук (наприклад, серотоніну),
для створення еритроцитів,
для нормальної роботи центральної нервової системи,
для повного всмоктування вітаміну B ₁₂ та магнію,
для соляної кислоти.

Оскільки вітамін B ₆ бере участь у білковому метаболізмі, потреба в ньому збільшується разом зі збільшенням кількості білків, що надходять в організм, наприклад у спортсменів. Пов’язаний з харчуванням дефіцит B ₆ зустрічається рідко і зазвичай у поєднанні з дефіцитом інших вітамінів групи В. У немовлят і маленьких дітей серед клінічних симптомів дефіциту B _{6, що} зустрічаються, – епілептичні судоми, зниження маси тіла, проблеми шлунково-кишкового тракту і мікроцитарна анемія.

Кращими джерелами вітаміну В ₆ є печінка, горіхи, м’ясо птиці, риба, дріжджі, авокадо, паприка, банан, свинина та яловичина, житній хліб, насіння, яєчний жовток, бобові.

Рекомендовані на день приблизно 1,5-1,8 мг вітаміну B ₆ містять такі продукти:

270 г тушкованої печінки,
270 г фундуку або арахісу,
200 г лосося термічної обробки,
330 г м’яса птиці термічної обробки,
480 г броколі на пару,
660 г житнього хліба,
560 г бананів.

Вже наприкінці 1920-х років стало зрозуміло, що є більше одного водорозчинного вітаміну «B». Щоб визначити фактор, що запобігає розвитку пелагри, для експериментальних щурів використовувалася дієта, збіднена передбачуваною речовиною. У тварин розвивався дерматит (щурова акродінія), який вважається експериментальною моделлю для пелагри у людей. Після того, як вітамін B1 був виділений, виявили, що він неефективний при лікуванні дерматиту у щурів.

В 1936 був вперше виділений ще один водорозчинний фактор, дефіцит якого пов’язували з дерматитом, його назвали вітаміном В6. Новий вітамін був виділений з рисових висівків та дріжджів. Структура його була швидко встановлена та підтверджена синтезом, а назва «піридоксин» була запропонована для цієї речовини через його структурну схожість з піридиновим кільцем.

Вітамін В6 у природі існує у вигляді трьох форм – це піридоксин, піридоксаль та піридоксамін. Усі три форми мають однакову біологічну активність. Зазвичай доступна синтетична форма являє собою гідрохлорид піридоксину. Вітамін В6 чутливий до світла, особливо при лужних значеннях pH, і температури, тому під час приготування їжі відбуваються його значні втрати. Заморожування овочів призводить до зниження кількості вітамінів приблизно на 25%.

Вітамін В6 досить поширений. У тваринному світі він присутній як піридоксаль та піридоксамін; у продуктах рослинного походження він зустрічається головним чином як піридоксин. Яловичина, курка, свинина та риба багаті на вітамін В6. Серед рослинних продуктів хорошими його джерелами є банани, горіхи, арахіс та соя.

У харчових продуктах вітамін В6 присутній як у трьох вільних формах, так і у вигляді їх похідних фосфорильованих, для поглинання яких необхідний гідроліз. Вільні форми вітаміну всмоктуються в тонкому відділі тонкої кишки. Фосфорильовані похідні вітаміну В6 можуть бути дефосфорильовані до вільного вітаміну під дією фосфатазу. Будь-який надлишок вітаміну В6 у печінці метаболізується до 4-піридоксової кислоти. Це основний метаболіт вітаміну В6, який виводиться із сечею, і становить 40-60% вітаміну, що споживається людиною при правильному харчуванні.

Вітамін В6 є коферментом для більш ніж 60 різних ферментів, які беруть участь у перетвореннях амінокислот, метаболізмі триптофану, ліпідів та нуклеїнових кислот, підтримці імунної відповіді, процесах гальмування та збудження в центральній нервовій системі, сприяють нормальному формуванню еритроцитів. Вітамін В6 бере участь у біосинтезі протопорфірину, визначає ферментативну активність глікогенфосфорилази, бере участь у катаболізмі глікогену, утворенні норадреналіну з тирозину.

Оскільки вітамін B6 необхідний для багатьох ферментів, його недолік може впливати на наше здоров’я, але первинний дефіцит у людей зустрічається рідко через широке поширення вітаміну в харчових продуктах. Навіть за недостатнього харчування необхідно тривалий час, перш ніж відзначаються наслідки дефіциту.

Симптоми дефіциту вітаміну В 6 включають гіпохромну мікроцитарну анемію та схожі на себорею шкірні ураження навколо очей, носа та рота, що супроводжуються глосситом та стоматитом. Судомні напади, депресія та сплутаність свідомості можуть спостерігатися у людей, які перебувають на дієті з недостатнім вмістом вітамінів. Дефіцит вітаміну B6 збільшує екскрецію оксалату із сечею та бере участь у формуванні ниркових каменів.

У деяких хронічних алкоголіків розвивається сидеробластна анемія, яка подібна до такої, що спостерігається при дефіциті заліза, за винятком того, що кістковий мозок заповнений сидеробластами (залізо-попередниками еритроцитів). Це відбувається через зниження у сироватці крові рівня вітаміну В6.

Також дефіцит вітаміну В6 може розвинутись при лікуванні туберкульозу гідразидом ізонікотинової кислоти, оскільки ця речовина за хімічною структурою схожа на піридоксин і діє як його антагоніст. Пеніциламін, препарат, що використовується як хелатор міді при лікуванні хвороби Вільсона та цистинурії, також є антагоністом вітаміну В6, його використання може призвести до нестачі вітаміну В6.

При використанні оральних контрацептивів деякі жінки можуть розвивати дефіцит вітамінів, у тому числі вітаміну В6. Це пов’язано з тим, що естрогени викликають підвищення активності ферментної системи, яка перетворює триптофан на ніацин у печінці, що може збільшити потребу в піридоксині.

Існує кілька генетичних B6-залежних синдромів, де дефектні ферментні білки не здатні функціонувати при фізіологічних рівнях піридоксину. При цих розладах ураження, характерні для дефіциту вітаміну B6, відсутні, натомість є певні симптоми, пов’язані з конкретним ферментом. До них відносяться сидеробластична анемія, що реагує на піридоксин, ксантуренова ацидурія, гомоцистинурія та цистатіонінурія.

Потреба людини у вітаміні B6 тісно пов’язана з кількістю білка, що споживається. Середнє споживання піридоксину в різних країнах становить 1,6-3,6 мг на добу, у Російській Федерації – 2,1-2,4 мг на добу.

Недостатня забезпеченість цим вітаміном виявляється у 50-70% населення Російської Федерації. Верхній допустимий рівень споживання піридоксину – 25,0 мг на добу. Фізіологічна потреба для дорослих становить 2,0 мг на добу, а для дітей – від 0,4 до 2,0 мг на добу.

Потреба в піридоксині під час вагітності більш висока через підвищений катаболізм триптофану внаслідок дії гормонів та активної передачі вітаміну плоду; отже, під час вагітності та годування груддю рекомендується 2,6 мг та 2,5 мг на день відповідно. Кількість вітаміну В6 у материнському молоці безпосередньо пов’язана з його кількістю раціону матері.

Великі дози вітаміну В6 використовуються для профілактики та лікування захворювань, пов’язаних з його дефіцитом, а також для лікування дерматологічних, нервово-м’язових, неврологічних та інших станів, включаючи деякі анемії, гіпероксалурію, нудоту та блювання під час вагітності, небажану лактацію, сечокам’яну хворобу синдром зап’ясткового каналу, передменструальний синдром.

Великі дози піридоксину можуть бути небажаними чи потенційно небезпечними для певних осіб. Піридоксин може перешкоджати прояву терапевтичного ефекту леводопи, яка застосовується при хворобі Паркінсона. Дуже високі дози (наприклад, 2-5 г) піридоксину викликають дисфункцію сенсорної нервової системи. Тривале споживання вітаміну в кількостях, які значно перевищують добову норму, може призвести до нейротоксичності.